І не забути, і не повернути…

13 березня минає рік, як невблаганна смерть забрала від нас світлу, добру людину, Педагога за покликом душі й серця,

вчительку зарубіжної літератури

Лукашенко Марію Іванівну

Минають дні, минають ночі, В скорботі промайнув вже рік. Лиш на портреті Ваша посмішка і очі, І рідні очі, що дивились ще торік. Вас завжди будем пам’ятати!

Жорстока, невблаганна смерть забирає кращих — тих, котрі могли ще багато зробити, принести чимало користі справі, якій присвятили своє життя, учням, колегам. Марія Іванівна була саме такою: дуже енергійною людиною, великим працелюбом, гарною мамою, бабусею та прабабусею. Завжди невтомно творила і плекала рідну школу, якою жила до останнього подиху. Надзвичайно прикро усвідомлювати, що вже рік нема людини, до якої йшли за порадою і обов’язково її отримували. Втім, Марія Іванівна живе і житиме у наших душах, серцях – як ідеал відданості справі.

Нехай свята земля береже Ваш сон, а Господь дарує Царство Небесне і вічний спокій Вашій душі. Нехай світлий, добрий спомин назавжди залишиться в серцях тих, хто її знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із нею, кого вона навчала, а наша молитва дійде до Вас, Маріє Іванівно, щоб рай Вам був на небі, любов, щоб наша Вас гріла, щоб пам’ять на землі зоріла.

Спочивайте з миром – ми завжди Вас пам’ятатимемо!

Колектив Свалявської гімназії №1